|
||||||||||||||||||||||||
Завантажити повну версію статті (в PDF форматі)
L. M. Yashchenko, L. O. Vorontsova, T. T. Alekseeva, T. V. Tsebrienko, L. P. Steblenko, A. M. Kuryliuk, O. O. Brovko Золь–ґель-методом синтезовано титановмісні епоксиуретанові олігомери (Ti–ЕУО) з різним вмістом політитаноксиду (-TiO\(_2\)-\()_n\), на основі яких одержано епоксиуретанові полімери (Ti–ЕУ) ангідридного тверднення. Методом світлової мікроскопії визначено, що зразки полімерних плівок прозорі та гомогенні. Введення політитаноксиду в структуру епоксиуретанового полімеру збільшує гідрофобність і зменшує водопоглинення, підвищує твердість та адгезію. Дослідження оптичних характеристик Ti–ЕУ-полімерів показало, що введення малих добавок політитаноксиду приводить до значного збільшення коефіцієнта світло пропускання, — з 59% для вихідного епоксиуретану до 88% для Ті–ЕУ, — та зсуву його спектральної залежности в короткохвильову область, що дає перспективу використання їх як захисних оптично прозорих покриттів кремнійових сонячних елементів (СЕ). Вивчення електрофізичних характеристик структури «сонячний кремній +Ti–ЕУ» засвідчило факт істотного зростання часу життя нерівноважних носіїв заряду при нанесенні покриттів, що вказує на перспективу та можливість підвищення ефективности СЕ. Keywords: sol–gel method, epoxyurethane composites, solar-Si, hardness, wettability, light transmission, electrophysical characteristics
References
will be published soon
|
||||||||||||||||||||||||
|