Скачать полную версию статьи (в PDF формате)

А. П. Кирилюк
«Универсальная наука сложности: самосогласованное понимание биологических, экологических и разумных динамики систем»
0679–0700 (2013)

PACS numbers: 05.45.-a, 05.65.+b, 87.10.-e, 87.18.-h, 87.23.-n, 89.65.-s, 89.75.-k

Головний виклик міждисциплінарної проблеми опису поведінки складних систем полягає в тім, чи можливе розуміння систем вищих рівнів складности, принаймні, з таким самим ступенем об’єктивної, «наукової» строгости та універсальности, що й для «простих» систем у парадигмі класичної, Ньютонової науки. Задача зводиться до проблеми довільної взаємодії багатьох тіл (нерозв’язній у стандартній теорії). Тут ми даємо огляд її каузально повного розв’язку, універсальної концепції складности, що випливає з нього, та її застосувань. Винайдені ключові властивості динамічної багатозначности та сплетіння дають початок якісно новому реальної системи. Ця розширена математика складности типу математичної структури, яка являє точну копію поведінки містить у собі істинно універсальне визначення динамічної складности та випадковости (хаосу), класифікацію всіх можливих динамічних режимів та об’єднаний принцип динаміки й еволюції будь-якої системи у вигляді універсальної симетрії складности. Будь-яка реальна система має ненульове (та насправді високе) значення нередукованої динамічної складности, яка визначає зокрема, «таємничу» поведінку квантових систем та релятивістські ефекти, каузально пояснені тепер як внутрішньо об’єднані вияви складної динаміки взаємодії. Спостережувані відмінності між різноманітними системами зводяться до різних режимів і рівнів їх нередукованої динамічної складности. Ми стисло описуємо застосування універсальної концепції динамічної складности з акцентом на «істинно складних» системах з вищих рівнів складности (біологічні й екологічні системи, динаміка мозку, інтелект і свідомість, автономні інформаційні та комунікаційні системи) та показуємо, що вкрай необхідний проґрес соціальної та інтелектуальної структури цивілізації неминуче містить якісний перехід до розуміння нередукованої складности (ми звемо його «революцією складности»). Він дає новий вид знання, який об’єднує внутрішню міждисциплінарність, універсальність, каузальну повноту та можливість точного вираження в різних, універсально доступних формах.